The Atlantic: коронавірус вже змінив людей назавжди

Источник: ua.today
ученые Covid-2019
The Atlantic: коронавірус вже змінив людей назавжди

Впродовж останніх п'яти місяців багато експертів намагалися спрогнозувати, як пандемія коронавірусу змінить політику, а також те, як люди працюють, мандрують, навчаються тощо. 

Менш помітно, але все ж сильно COVID-19 змінює людей, яким доводиться пройти через ці нелегкі часи. Хвороба змінює "інтер'єр" їхнього внутрішнього життя. Коли все скінчиться, наскільки іншими ми всі будемо?
Про це на сторінках The Atlantic пише журналіст Джо Пінкстер. Перш за все, ми будемо краще розуміти важливість ретельного миття рук. Автор пригадує, як опитав приблизно 20 людей по всій території США про їхні звички пандемічної ери. Більшість людей розповіли, що збираються зберегти свою нову гігієну і в майбутньому. Навіть коли загроза коронавірусу зникне.

"Я буду частіше мити руки усе своє життя. І нікуди не буду виходити без дезінфектора і маски", - сказала 27-річна вчителька старших класів Ліа Барбах з Омахи, штат Небраска.

Опитані люди розповіли журналісту про те, що вони збережуть краще розуміння механізмів поширення вірусів. Крім того, тепер вони знають, як захистити себе й інших.

"Гадаю, ми будемо й далі носити маски, якщо застудимося. Тепер я знаю, що так я не буду поширювати інфекцію", - сказав 48-річний Джош Джексон з міста Декейтер, штат Джорджія, який працює головним редактором журналу Paste.

Інші зізналися, що будуть все життя уникати активності, яка під час пандемії коронавірусу вважається ризикованою.

"Я чула чудові розповіді про круїзи Аляскою і завжди мріяла приєднатися до такого колись. Але тепер не мрію. Так багато незнайомих людей зачиняють на борту разом. Думка про це змушує мене здригнутися", - каже 39-річна домогосподарка Жаклін Развінг з міста Аврора, штат Колорадо.

Також в списку місць, які змушують тепер людей насторожитися, опинилися спортзали, концерти в приміщенні, громадські басейни й ресторани. Але попри те, що людям зараз здається, що пандемічні звички з ними назавжди, насправді ж вони можуть почати поводитися менш обережно, щойно загроза зникне. 

Експерт з людської поведінки Вартонської школи при Університеті Пенсильванії Кеті Мілкмен пояснила, що звички зазвичай закріплюються, якщо вони супроводжуються "винагородами, які повторюються". Якщо загроза вірусу буде нейтралізована, зникне і "винагорода за ретельне тертя рук" в процесії їх миття. На її думку, середньостатистична людина повернеться до "простішої рутини".

"Звісно, будуть певні зміни у людській поведінці. Ніхто ніколи не забуде, як пройшов через все це. Але, гадаю, люди перебільшують міру, наскільки їхні дії в майбутньому зазнають змін через нинішні обставини", - вважає Мілкмен.

Але навіть якщо наша поведінка з часом повернеться до норми, наша ментальність може лишитися зміненою. Автор пригадує, що деякі люди, яких він опитував, розповідали про вплив пандемії на їхні сновидіння. Вірогідно, цей ефект буде тривалим.

"Останнім часом я страждаю від звичайних проблем зі сном. Але у події цих снів відбуваються в середовищі, в якому прості речі можуть мене вбити. Я торкаюся уві сні перила і думаю, що скоро помру", - розповіла 54-річна Джейн Брукс, яка працює в ІТ-компанії в Сієтлі.

Вона боїться, що такі сюжети залишаться в її сновидіннях навіть після пандемії. Адже її дитинство пройшло в невеличкому містечку в штаті Алабама в часи Холодної війни. Тож у Брукс почалися нічні кошмари про апокаліпсис: як ядерний, так і християнський. Такі сни почалися в неї з 5-річного віку і тривали, аж поки вона не стала дорослою.

Пандемія може також змінити поширені погляди на соціальні контакти. 17-річна школярка з північної Індіани Алісса розповіла про своє усвідомлення факту, що "речі, які ми дуже цінуємо, можуть відібрати в будь-який момент". Тож вона допускає, що цей досвід може перерости в загострений страх втрати. І в майбутньому вона підсвідомо може бути більш готовою погоджуватися на різні запрошення.

Але у оновлених поглядів на соціальні контакти є й інший бік медалі. Кілька людей сказали журналісту The Atlantic, що вони після коронавірусу будуть менше довіряти незнайомцям.

"Я взагалі тепер більше боюся людей. Чоловіки на вулиці вимагали, щоб я зняв маску. Люди надто близько підходять до мене", - сказала Барбах.

Серйозність ставлення людей до пандемії теж може стати важливим фактором. 53-річний клінічний психолог Мардж Сміт з Нового Орлеана розповіла, що раніше вона була схильна товаришувати з людьми з діаметрально протилежними поглядами. Але тепер вона не хоче витрачати час на людей, які ставили своє бажання піти в ресторан чи подорожувати вище всіх можливих заходів для зупинки поширення коронавірусу.

"Це тепер наче контрольне питання, коли я зустрічаюся з новими людьми", - зізналася вона.

Точним історичним прецедентом травматичної події, яка б налякала американців і змусила їх поводитися по-іншому, була Велика депресія. Майже десятиліття кризи призвело до того, що люди впродовж всього свого життя боялися викидати речі, які згодом потенційно могли б принести користь.

"Це частина адаптації до труднощів 30-х років, яка потім перенеслася на подальший хороший період", - сказав соціолог з Університету Північної Кароліни Глен Елдер.

На його думку, однією з головним причин, чому Велика депресія так сильно вплинула на поведінку людей, - це просто надто велика тривалість кризи. Надто довго людей закликали робити речі, які за інших обставин їм не потрібно було б робити. Наприклад, у сотнях сімей в часи Великої депресії діти були зобов'язані готувати їжу на всіх, доставляти пакунки і косити траву. Такий досвід в дитинстві змушував багатьох американців вимагати від вже своїх дітей виконання аналогічних обов'язків.

Але, за словами Елдера, довготривалий вплив глобальної кризи в кожного буде персональним. Адже в кожної людини свій особливий досвід. Тривалість кризи також може пояснити, чому глобальна пандемія Іспанського грипу 1918-1919 років не змінила поведінку людей.

"Все відбулося дуже швидко", - сказав автор книги "Великий грип: історія найбільш смертельної пандемії в історії" Джон Беррі.

Під час пандемії на початку минулого століття друга і третя хвилі найбільше вплинули на життя людей. Але це тривало не більше кількох місяців. Тож, за словами Беррі, на відміну від коронавірусу, грип не був причиною стресу надто довго. Крім того, між хвилями в багатьох місцях було кілька місяців нормального життя. А перша хвиля взагалі була м'якою й не підірвала звичний темп життя людей.

В 2020 році п'ять місяців (і це ще не кінець) позбавлення від нашої нормальної рутини дали можливість переоцінити старі звички.

"Коли ми живемо звичним життям, то й не змінюємо свою поведінку. Нам потрібна певна подія, поштовх, який змусить нас відступити в бік і подивитися на ширшу картинку", - сказала Мілкмен.

Новости по теме:

Новости партнеров:
Если Вы заметили ошибку, пожалуйста, выделите некорректный текст и нажмите Ctrl+Enter - так Вы поможете нам улучшить сайт. Спасибо!
Отправить Закрыть