Люди, які нас здивували у 2021 році

Починаючи у 2014 році рейтинг дивовижних людей, ми помітили, що останніми роками стрімко подорослішали. А дорослих уже важко чимось здивувати. За ці роки ми, здається, звикли бачити героїчні вчинки і перестали здригатися від зради. Ми відзначаємо безкорисливість і бачимо егоїзм. Продовжуючи думку, висловлену сім років тому, зауважу: час міняє в наших очах вигляд тих, хто раніше викликав захоплення, а ті, від кого нічого не чекали, іноді виявляються здатними привернути увагу. Підбиваючи підсумки 2021 року, спробую назвати першу десятку українців, які таки здивували, вплинули на політичне та громадське життя країни, а часом – змушували нас сумніватися у власній усталеній думці та переосмислити можливості людини.

1. Отже, першим номером рейтингу ми поставили б медика (блогера та письменника) Івана Черненка, лікаря-анестезіолога районної лікарні на Одещині.

І не тільки тому, що його записи в соцмережах, які іноді виконували роль семінарів, іноді репортажів з місця роботи, іноді роздумів і застережень, допомагали колегам маленьких містечок справлятися з ковідом. У його особі ми хочемо відзначити всіх лікарів і весь персонал районних лікарень, котрі не такі публічні, не вміють писати в соцмережах, але в умовах, скромніших за столицю, рятували українських пацієнтів. Все-таки, небайдужі лікарі, медсестри та молодший медперсонал у період пандемії здатні й врятувати людей, і просто увагою та кваліфікацією підбадьорити їх, додати оптимізму й зменшити ступінь нерівності, нехай навіть у рамках однієї громади.

2. Другим номером виступить незвично анонімно, але український солдат у балаклаві. У нас не було імен бійців ЗСУ, які врятували під час евакуації з Афганістану 700 афганських біженців, але у громадян України назавжди залишиться в пам'яті фраза одного з літніх афганців: українські військові стали для нас янголами. А в період страшної тисняви, штовханини та повного контролю ситуації талібами – українські військові зробили те, що не зуміли країни-союзники НАТО. Просто врятувати життя семисот людей.

3. Третім номером ми поставили б ім'я спортсмена Жана Беленюка, який приніс Україні єдину золоту медаль на Олімпіаді. Олімпіада – велика подія, здатна викликати і натхнення, й зневіру. Олімпійське золото в країні, що воює, – безумовно, радісна подія. І в такий спосіб – відзначаємо всю українську збірну, яка привезла 19 медалей. 

4. Четвертим номером ми назвали б секретаря РНБО Олексія Данилова. РНБО підтримала санкції проти 19 юридичних та восьми фізичних осіб за фінансування тероризму, серед яких – Віктор Медведчук та Оксана Марченко. Закриття каналів Медведчука серйозно очистило інформаційний простір і спричинило шквал критики. Але факт залишається фактом – це перший за період війни серйозний крок у бік зниження впливу Медведчука. 

5. П'ятим номером ми назвали б режисера фільму Атлантида Валентина Васяновича, якому цього року вручили шість нагород Національної кінопремії «Золота Дзига». Фільм, у якому зіграли не професійні актори, а справжні атошники, медики та члени Міжнародних гуманітарних місій, ще довго переосмислюватиметься й обговорюватиметься українським суспільством. 

6. Номер шостий – суперечливий. Незважаючи на озвучені ризики та побоювання щодо його введення, на сьогодні зелений сертифікат мобільного додатку «Дія» серйозно впливає та полегшує життя мобільної подорожуючої частини суспільства. Цифровий сертифікат про вакцинацію став украй необхідним додатком до безвізу. Тому Михайло Федоров, автор ідеї, заслуговує на оцінку. Люди, які перетинали кордони по п'ять-шість разів минулого року, із задоволенням зазначали, що сертифікат працює навіть там, де не визнано CoronaVac.

7. Ця подія в літню спеку залишилася непоміченою журналістами, але була дуже важливою – запуск іспиту з української мови для держслужбовців. Це сталося в рекордно короткі терміни після ухвалення відповідних закону та підзаконних актів, і ми бачимо в цьому заслугу керівника Комісії зі стандартів Орисі Демської.

8. Не можна не згадати Міхеїла Саакашвілі. Громадянин Грузії та за сумісництвом громадянин України – справді здивував. Його повернення до Грузії та голодування у в'язниці цього року були дуже помітні, й по-своєму показали суспільству певний стандарт поведінки президента – жити та страждати у своїй країні. А також ми побачили стандарт поведінки нашої влади – захищати своїх громадян, навіть коли вони – експрезиденти інших країн.

9. Номер дев'ятий – Станіслав Асєєв. Колишній в'язень «Ізоляції», який брав участь у затриманні ката цієї в'язниці Дениса Куликовського («Палича»). Він фактично став обличчям операції. Все, що сталося, залишило в українців почуття торжества справедливості та впевненість у невідворотності покарання. І ми вітаємо мужність Станіслава, який, незважаючи на пережите, став спікером та взяв участь в операції.

10. І нарешті номер десять. Знову лікар. 2021 рік став роком сплеску української трансплантології. Можна згадати дуже багато світлих осіб лікарів, журналістів, родичів померлих (останні погоджувалися на те, щоб пожертвувати органи рідних, котрі назавжди покинули їх – для людей, важко, невиліковно хворих). Ми роздумували, кого вибрати: журналіста, який щодня робить тему максимально популярною, сприяючи формуванню довіри; молодого медика, чия лікарня, чи не з перших днів перебуваючи на державних програмах, зробила масу операцій, провела з десяток навчальних програм для колег; чи досвідченого лікаря з великим та складним шляхом. І зупинилися на останньому. Владислав Закордонець – завідувач відділенням трансплантології Національного інституту хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України. Зараз – період, коли лікар може спокійно працювати, рятувати людей та вчити колег, але, віддаючи належне його минулому, судовим переслідуванням, фейковим кримінальним справам і тому, що він просував науку та медичний напрямок, будучи її піонером у найскладнішому періоді, – вважаємо, що він може представляти цей пункт нашого рейтингу.

Післямова

Перечитавши складений список, ми подумали, що всі ці особи так чи інакше свідчать не лише про минулий рік, який був багато в чому роком боротьби з пандемією та очікуванням вторгнення, вони красномовно свідчать про Україну та її людей. У цих представлених особах ми бачимо чудовий образ нашої країни. Яка рятує і співчуває, є спортивною і не впадає у відчай, щосили намагається встигати за цифровізацією в передових країнах світу, є творчою і талановитою, хороброю й жертовною. А суспільство з такими якостями – обов'язково буде успішним.