Зеленський притис Медведчука, Росія товчеться біля кордонів: тиждень на Донбасі
Майже через два місяці після запровадження санкцій РНБО, за нардепів від «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука і Тараса Козака взявся український суд: 11 травня відбулися обшуки у київському помешканні Медведчука, пізніше ж цього дня генпрокурор Ірина Венедіктова на брифінгу із головою СБУ Іваном Бакановим оголосила про підозру депутатам, котрі у своїх висловлюваннях підтримують Росію, за статтями «державна зрада» і «готування до розграбування національних цінностей на окупованій території».
Наступного дня Медведчук із адвокатом сам прибув до Генпрокуратури, щоб отримати підозру, заявивши про «політично вмотивовані дії влади» і про те, що не збирається покидати України. А вже 13-го травня розпочався процес у Печерському районному суді Києва, який заповнили журналісти та однопартійці Медведчука. Суддя В’ячеслав Підпалий відмовив прокуратурі у клопотанні про взяття під варту, постановивши взяти Медведчука під цілодобовий домашній арешт до 9 липня. Іншого фігуранта справи - Тараса Козака – досі немає в Україні.
Попри очікування, Росія не заступилася за кума Путіна: речник російського президента Дмитро Пєсков заявив, що це «внутрішня справа України», а сам Путін обмежився розмірковуваннями про те, що якісь сили «повільно, але невідворотно перетворюють Україну на якийсь антипод Росії, на якусь Антиросію».
Росія так і не відвела війська від українських кордонів, заявив на форумі «Україна 30. Безпека країни» президент Володимир Зеленський. За його словами, пішло назад тільки «близько 3-х з половиною тисяч військового контингенту», і то тільки в анексованому Криму. Раніше американське видання The New York Times із посиланням на дані представника Міноборони США повідомило, що біля українсько-російського кордону досі знаходяться близько 80-ми тисяч російських військових. І це – на додачу до близько 28-ми тисяч бойовиків на окупованій частині Донбасу, які «служать» у складі так званих «армійських корпусів». І хоча українські військові продовжують гинути від куль снайперів, ситуація на лінії фронту дещо стабілізувалася.
Натомість Москва пішла у наступ на іншому напрямку, політичному: вже друга російська партія заявила, що співпрацюватиме із бойовиками на виборах до Держдуми РФ восени 2021 року. Про такі наміри оголосив високий представник (перший заступник голови Ради федеральних зборів Росії) головної партії Путіна «Единая Россия» Андрій Турчак, який днями побував в окупованому Донецьку на помпезному святкуванні «Дня республіки». Турчак заявив, що на окупованій частині Донбасу зможуть проголосувати не менше 500 тисяч осіб, які встигнули отримати російське громадянство. До того своє представництво в Донецьку відкрила партія «Справедлива Росія – За правду», до керівників якої входить російський письменник-шовініст Захар Прилєпін. В ЄС такі приготування Росії назвали «поступовим поглинанням» територій, які Кремль ніяк не може анексувати за «кримським сценарієм», а оглядач Радіо Свобода Віталій Портников нагадує, що таке Москва вчиняла не тільки на Донбасі.
Цього тижня набув чинності «указ» голови угруповання «ДНР» Дениса Пушиліна про «конфіскацію безгоспного житла» – простіше кажучи, про відбирання квартир переселенців, які не можуть приїхати додому. Як бойовики зробили це можливим «юридично», чому їм закортіло тепер – і чи варто донеччанам та луганчанам розраховувати на повернення квартир після реінтеграції – розповідаємо.
Бойовики обстріляли електровежі поблизу підконтрольної українській владі Торецька, через що жителі сіл Дружба та Озаряновка понад тиждень сидять без світла – угруповання не дають гарантій безпеки ремонтникам. І «без світла» – м'яко сказано, адже в селах немає централізованого водопостачання, і воду качали насосами. Розповідаємо, як викручуються люди у прифронтових селах.
Промисловість на Донбасі побудували не під «мудрим керівництвом Сталіна» під час гучно розпіарених «п'ятирічок» – а задовго до того валійські підприємці. Саме в них більшовики до кінця 1920-х просто відібрали потужності, які досі годують регіон. Подивіться, що набудували європейці в тодішньому Донецьку 120 років тому – і самі переконаєтеся.
