Повернення Голомші: чого боїться Портнов?
Новина про рішення суду про поновлення Миколи Голомші на посаді першого заступника Генпрокурора викликала в українському політикумі буремну реакцію, причому у певних політичних колах вона прогнозовано виявилася далекою від позитивної. Напевно, найбільш показовою стала реакція «возвращєнца» Андрія Портнова, який вирішив поділитися з читачами свого Telegram-каналу «парой слов о сегодняшнем судебном решении о восстановлении заместителя Генерального прокурора Голомши».
«Если функционера сейчас восстановят, в сентябре его нужно будет немедленно уволить и начать расследование обстоятельств сокрытия ним преступлений времён революции. Он выполнял тогда в прокуратуре всю грязную работу и покрывал массовые убийства милиционеров на Майдане. Если его оставят при новых властях, быстро превратим его в чудо с цветными перьями», - пише у соцмережі Портнов.
Отже, істерика як вона є. Звичайно, Портнову, на якому висіло і висить купа кримінальних проваджень, починаючи від державної зради та причетності до масових вбивств активістів Майдану і закінчуючи банальною розтратою майна, будь-які зміни у беззубій луценківській Генпрокуратурі подобатися не можуть за визначенням. Тим більше, що Портнов, хто б що не казав, таки досвідчений юрист і добре розуміє, що таке досвідчений прокурор, тож не дивно, що Голомша з його професійним досвідом у ГПУ його не влаштовує від слова «зовсім». Тут не те що істерити у Телеграмі почнеш – у лікарню під заспокійливі крапельниці від’їдеш.
Утім, приватна істерика Портнова, схоже, є лише верхівкою айсбергу. Що характерно, думка «возвращєнца» до смішного співпадає з думкою російського Басманного суду, який ще два роки тому наклав на Голомшу заочний арешт.
Тобто небезпеку, яку становить перший заступник Генпрокурора, Портнов і країна-агресор оцінюють приблизно однаково, що вже саме по собі може багато що свідчити про Голомшу (кажучи рідною мовою Портнова, «хорошие сапоги, надо брать»).
Треба сказати, що ненависть Росії і проросійських сил колишній заступник Генпрокурора таки заслужив цілком і повністю. Саме Голомша 28 лютого 2014 року разом із генералом Заманою виступив на засіданні РНБО за негайні силові дії щодо відсічі російським агресорам – позиція, на яку РНБО так і не пристала, внаслідок чого Україна таки втратила Крим.
І цю позицію Голомша обстоює і досі. «Я сказав, що всіх тих найманців, які сьогодні стріляють у наших громадян, ми повинні відстрілювати у відповідь. І це вимога закону! Це не моя вимога. Давайте згадаємо Чечню, коли Путін дав команду «зрівняти з землею» ціле місто. При тому він заявив, що «стрєлять надо терорістов в сартірах». Я, до речі, в своєму виступі, навів його тезу - ми повинні терористів, які тероризують нашу країну, ґвалтують жінок, убивають наших братів, батьків, - відстрілювати в «сартірах» - це мовою Путіна», - заявив нещодавно він.
Однак «провини» першого заступника Генпрокурора перед Кремлем не вичерпуються лише позицією щодо різкої відсічі російській агресії. У 2010 році Голомша скерував до суду справу про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу – незважаючи на «договорняк», що існував між Януковичем та його кремлівськими покровителями.
А ще через два роки ініціював низку розслідувань, які мали відповісти на одне просте питання: якого дідька українська обороноздатність знижується з кожним днем, кому це вигідно і хто це організовує. І це вже не кажучи про заведені під його керівництвом у 2014 році дві з половиною тисячі кримінальних впроваджень щодо чиновників Януковича – ну, кому таке сподобається?
Отже, Кремлю любити Голомшу нема за що. Портнову, над яким вже п’ять років висить неприємна перспектива обживати шконку у місцях не дуже віддалених, – тим більше. Однак між Портновим та Кремлем є ще один «прошарок» - соратник Портнова та замовник його атак на Порошенка Сергій Льовочкін. Тому нема нічого дивного, що істерику Портнова гуртом підхопили ЗМІ льовочкінського холдінгу UMH: шухер, пацани, малина накривається!
А по-друге, судити їх будуть не як окремих індивідів, а як злочинну організацію – а це значно неприємніше та болісніше.
Тож не дивно, що під загрозою такої перспективи Портнов навіть тимчасово кинув гратися у непримиримого борця з Порошенком і терміново переключився на Голомшу: наказ безпосереднього начальства дуже гармонійно зрезонував із інстинктом самозбереження. Адже ані сидіти, ані втрачати все нажите «непосильною працею» не хочеться нікому.
Тому навіть сама вірогідність повернення Голомши до ГПУ (вірогідність, бо ухвала суду про поновлення на посаді – це не ще не наказ про поновлення, підписаний і ухвалений Генпрокурором), викликає у Льовочкіна і Ко паніку, і паніка ця зростатиме чим далі, тим більше. Тож істерика Портнова у Телеграмі – це лише початок: судячи з усього, наступний інформаційний тиждень буде вельми цікавим!
