В Україні бджільництво на межі зникнення

Бджільництво «кричить SOS», все тримається на ентузіазмі пасічників. Про це повідомляє Тетяна Васильківська, голова Правління ГО «Всеукраїнське Братство Бджолярів України», експерт  – дорадник із стратегічного планування, європейської інтеграції та сталого розвитку.

Мінекономіки запропонувало надавати дотації господарствам, потужності яких офіційно зареєстровані. У 2020 році Урядом України внесено зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції. Відповідно, була профінансована  спеціальна бюджетна дотація на придбання бджолосімей. Наша організація, Всеукраїнське Братство Бджолярів України, розробила відповідні рекомендації на запит Мінекономіки, подала розрахунки, прийняла участь в обговоренні умов участі пасічників у цій програмі дотацій. Ми пропонували за умови отримання дотації прийняти наявність у пасічника ветеринарно-санітарного паспорту. Але у Мінекономіки  вирішили , що для  отримання дотації за бджолосім’ї фізичній особі необхідно також зареєструватись у Державному реєстрі потужностей в якості оператора ринку.

На наш погляд дана ініціатива, це порушення Закону України «Про бджільництво», адже нема законодавчої норми щодо реєстрації потужностей бджолярем. Крім того, відсутні законодавчі норми щодо вимог для потужностей з виробництва продукції бджільництва  фізичною особою – бджолярем.

Є Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», за яким кожний виробник продуктів харчування для споживача має зареєструвати потужності, стати оператором ринку і нести відповідальність за безпечність продукції. Але бджолярі крім меду виробляють інші продукти – нехарчові – віск, бджолині матки, бджолині пакети. Деякі бджолярі утримують пасіки для надання послуг запилення с/г культур.

Крім того, багато бджолярів отримують мед для власних потреб. Отже вимога реєстрації потужностей бджолярем незаконна. У чинному законі України «Про бджільництво» нема ветеринарно-санітарних вимог до потужностей виробника – бджоляра. Вимога Мінекономіки – дискримінаційна. Реєструвати потужності бджолярі повинні свідомо, ті , що виробляють мед і інші продукти, але для цього вони мають мати законодавчі норми щодо вимог для таких потужностей і розуміти що головна вимога до оператора ринку – це контроль безпечності продукції.

На сьогодні пасічників практично змушують  реєструвати потужності, пропонуючи дотацію, але не  надають вимоги, не пояснюють що всі потужності виробників харчової продукції контролюються Держпродспоживслужбою на предмет виконання вимог і виробництва безпечної продукції. Тобто бджолярі наражаються  на штрафи в разі державного контролю їх виробництва.

Ми пропонуємо ряд змін. Наші пропозиції прописані в законопроекті 5274 «Про розвиток галузі бджільництва, охорону, захист та збереження бджіл», що зареєстрований у Верховній раді України 19.03.2021. Мають бути прийняті «Ветеринарно-санітарні вимоги для потужностей з первинного виробництва та первинної переробки продуктів бджільництва для дрібного та середнього  товаровиробника замкнутого циклу виробництва». Має бути створено окремий Реєстр потужностей з первинного виробництва та первинної переробки продуктів бджільництва.

Бджільництво є тою галуззю, де має працювати і ветеринарна, і харчова гілки законодавства. І це має бути законодавчо упорядковано. Ми доклали чимало зусиль до того, щоб бджолярі були зацікавлені в отриманні ветеринарного паспорту пасіки, мати належний ветеринарний контроль і працювати зі здоровими бджолами, а, відповідно, їх мед буде безпечним.

Закон України «Про бджільництво» від 2000 року,  План породного районування від 2001 року , «Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл» від 2001 року та інші  – давно застарілі документи і сьогодні ми уже не можемо працювати за ними. Зазначу, вони потребують не формального оновлення, а глибокого та якісного переосмислення. Змінилися технології виробництва продуктів бджільництва, технології та можливості щодо утримання бджіл , обладнання,  і сам бджоляр змінився, і це потрібно враховувати. Наш ринок «кричить SOS», все тримається на ентузіазмі пасічників. Ті документи, які приймаються щодо ветеринарної, харчової безпеки, безпосередньо торкаються нас, але нас там немає! Ми роками надаємо пропозиції щодо поступу галузі профільному міністерству, але усі вони залишаються поза увагою.

Кожного року ми говоримо про масову загибель бджіл через порушення землекористувачами правил і регламентів використання пестицидів та агрохімікатів. Але законодавчо не врегульовано питання обігу пестицидів – реєстрація, закупівля, застосування, зберігання, утилізація. Цілий ланцюжок , який має бути прописано, виходячи з інтересів і аграріїв , і пасічників і всіх громадян, адже пов’язано все з довкіллям і життям як людей, так і тварин.

Є окремі нормативно-правові акти, є окремі інструкції, але нема комплексного підходу до питання. Має бути взаємодія  у написанні відповідних законів, міжсекторальна співпраця,  щоб зберегти бджолу, застосовуючи превентивні заходи, а не доводити у суді, хто винен у їх масовому знищенні. Є проблеми з кормовою базою для бджіл, адже все більше і більше з’являється монокультур. Сьогодні важко знайти на полі, наприклад, волошку. Треба вирощувати медодайні культури.

Є проблеми, пов’язані з племінною справою, з  селекцією. Чинним в Україні є План породного районування – це штучний, науково необґрунтований поділ України на  три зони, в кожній з яких  дозволено використовувати тільки одну визначену породу бджіл. Норма введена в 2000 році.  Норма абсурдна, з точки зору економіки ведення пасічницької роботи, бо не дозволяє використовувати передові досягнення світової селекції, не дає пасічнику право використовувати ті породи бджіл, які йому підходять з технологічної і економічної доцільності. Іде маніпуляція, що ніби Планом породного районування можна зберегти аборигенних бджіл.  Це не так. Бо

План породного районування не може апріорі виконати цю функцію. Не можна всю Україну перетворити на суцільний заповідник всупереч інтересам пасічників і тенденціям розвитку бджільництва. Для збереження аборигенних бджіл існують інші механізми, які передбачені в нашому законопроекті 5274 «Про розвиток галузі бджільництва, охорону, захист та збереження бджіл». Фактично, План породного районування перетворився на лобіювання власних інтересів певних груп, які його використовують для монополізації ринку і для прибирання  конкурентів. План породного районування ставить бджільництво при виконанні його вимог на межі колапсу. Є низка інших викликів і проблем. І для їх вирішення і подолання має бути міцна законодавча база у галузі бджільництва.