Україна лідирує у рейтингу країн з найбільшим ризиком виникнення посухи
Діючих систем зрошення сьогодні приблизно 400 тис. га, що дуже мало і, на жаль, площа зрошувальних земель не збільшується, а подекуди навпаки.
За даними досліджень, проведених Інститутом світових ресурсів, Україна посідає друге місце в світовому рейтингу країн з найбільшим ризиком втрати вологи та виникнення посухи у найближчі 20 років. Українська аграрна конфедерація занепокоєна поточною ситуацією та серйозними негативними наслідками, що можуть статися, якщо керівні органи нашої Держави вчасно не приймуть необхідні міри для подолання даної загрози.
«Щоб економіка та населення України не постраждали та були впевнені у майбутньому, перш за все необхідно проаналізувати, чи має можливості наша країна бережно і ефективно використовувати ті ресурси, які є в наявності? Як відомо, їх всього три: морські джерела, поверхневі та підземні води. Отже ми маємо унікальні можливості – два моря, які омивають нас з півдня, понад 60 тисяч річок і струмків, які пронизують нашу країну, понад 1000 водосховищ, а також потужні підземні джерела, які можуть суттєво забезпечувати наші потреби. Тоді виникає запитання, в чому ж ризик, та чому весь світ так занепокоєний, що Україна може постраждати від посухи?
Насамперед, це пов’язано із забрудненням стічними водами, також негативно впливає на водопостачання неконтрольований належним чином площинний змив та розорення прибережних смуг. Водночас, негативний вплив має на водозбереження нітратне забруднення, а також те, що ми не займаємося належним чином поглибленням і очищенням підземних річок та водосховищ. Усе це, безумовно, збільшує втрати води щороку. Наразі, порівнюючи показники водоємності в Україні та країн ЄС, Україна за збором прісної води на душу населення має найгірший показник. Доступні запаси прісної води в середній за водністю рік складають 1,09 тис. м3/душу населення, що відносить Україну до водонезабезпечених країн. Потенційні ресурси річкових вод становлять 209,8 км3. Без стоку Дунаю ця цифра становить 52,4 км3.
За останні роки використання води теж зменшується. Якщо брати загальну кількість споживання, то поверхневі води задовольняють майже 90% потреб у використанні води, і лише 10%, за статистичними даними, це підземні води. При цьому ми практично ще не використовуємо морські води, які шляхом опріснення могли б бути придатні для використання» – коментує ситуацію президент УАК Леонід Козаченко.
Українська аграрна конфедерація підтримує нового очільника Міністерства аграрної політики Романа Лещенка у тому, що головним пріоритетом для нашої Держави, наразі, має бути збільшення під поливом площ сільськогосподарських угідь. Леонід Козаченко наголошує, що варто звернути увагу на те, чому необхідно збільшити кількість водокористування, адже сьогодні Україна є одним із найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції. Адже ще 30 років тому під зрошенням перебувало понад 2 млн. га землі, і це давало можливість ефективно та інтенсивно використовувати родючі сільськогосподарські угіддя на півдні країни, насамперед в Херсонській, Миколаївській областях та в Криму. Сьогодні ми маємо на цих територіях величезні втрати через брак вологи, а загальна площа поливу зменшилась у 5 разів.
«Найголовніша проблема у тому, що діючих систем зрошення сьогодні приблизно 400 тис. га, що дуже мало і, на жаль, площа зрошувальних земель не збільшується, а подекуди навпаки. Тому ці питання важливо розглядати як перспективний аспект на шляху до вирішення проблеми, адже якщо ми не будемо відроджувати систему зрошення, то в найближчі роки Херсонська і Миколаївська область перетворяться на пустелю» – цитує Леонід Козаченко.
“Що потрібно зробити, щоб відродити систему зрошення та водопостачання? Серйозним проблемним питанням є забруднення стічними водами річок та водойм, нітратне забруднення, розорення прибережних зон. Тільки в Дніпро скидається величезна кількість води, яка забруднює та робить не придатною річкову воду для подальшого використання. Ми щороку бачимо, як найбільша річка України покривається водоростями, змінює свій колір, що є досить шкідливим як для здоров’я людей, так і для всього живого загалом» – зазначає Леонід Козаченко.
Щоб зупинити процес забруднення, необхідно працювати над відновленням системи водокористування, виконувати Угоди з ЄС, Угоду про Асоціацію та Водну Рамкову Директиву № 2000/60/ЄС, це безумовно важливі документи, які передбачають систему контролю та належного водокористування. Для отримання бажаного результату необхідно дотримуватися належним чином існуючого законодавства. Насамперед, це стосується постанови Кабінету Міністрів №758, яка була прийнята у 2018 році, також обов’язковим є виконання наказу Міністерства Довкілля, який був підписаний у 2020 році, про Програму діагностичного та операційного моніторингу масивів поверхневих вод”. Це повинно виконувати Держводагенство, яке нажаль, останній час перебуває у стані невизначеності свого подальшого існування, що значно гальмує вирішення такої серйозної проблеми, як ризик поглиблення посухи. Відповідний державний орган повинен бути збережений та функціонувати налагоджено, аби далі ми могли говорити про більш чіткі кроки та дії. Під його контроль та відповідальність важливо взяти погоджену рішенням Уряду «Стратегію зрошення та дренажу в Україні до 2030 року», а також план заходів по реалізації даної Стратегії, де передбачені всі необхідні засоби для того, аби зупинити негативний процес та забезпечити належне використання водних ресурсів.
“Безумовно дана Стратегія потребує подальшого вдосконалення і при цьому мені імпонує позиція Президента Володимира Зеленського, який заявив про своє бажання звернутись до Уряду США з проханням надання нам професійної допомоги, адже США є провідною країною у світі по збереженню, контролю та імплементації сучасних методів водокористування та використання новітніх систем зрошення сільськогосподарських угідь, іригаційних систем.
Україна разом із США є одним з найбільших постачальників продовольства на всі континенти, і для того, щоб примножити те, що вже досягнуто, нам потрібно використовувати сучасні системи водокористування, які, насамперед, підвищують ефективність сільськогосподарського виробництва, а також інші потреби цивілізованого водокористування. Тому такий досвід був би корисним не лише нам, адже проблема дифіциту продовольсва і загроза посухи має загальносвітові масштаби» – підсумував Леонід Козаченко.
