Майно Шрьодінґера: як організувати мафію під дахом столичного університету

Iван Куля, для Резонансу

Майже два десятки будівель у центрі Києва було віддано під керівництво фейкового ректора вишу з фейковими студентами

Про скандальну ситуацію з переміщеним Таврійським національним університетом імені В.Вернадського за останні три роки було написано багато – і, мабуть, буде написано ще більше.

Міністерство освіти, очолюване Гриневич, успішно заплющувало очі і на «тимчасового» ректора-русофіла з російським паспортом, і на непроведені вибори керівництва, які, всупереч законодавству, за три роки так і не відбулися, і на численні скарги  викладацького складу на корупцію з боку в.о. ректора Володимира Казаріна та його наближених осіб, які роздмухують кількість студентів, зараховуючи «мертві души», на яких нараховувалася стипендія.

УНІВЕРСИТЕТ НА ПРОДАЖ

Прийшла нова влада, змінився очільник Міносвіти, змінилися заступники міністра, але середня ланка міністерських чиновників залишилася на своїх місцях і продовжує «кришувати» старі схеми.

Вартість цих схем, до речі, складно недооцінити. У 2016 році, коли Міносвіти вирішило відновити Таврійський національний університет, у вишу не було ні кола, ні двора – все університетське майно залишилося на окупованій території, у Симферополі. Щоб вирішити цю проблему, до ТНУ вирішили приєднати київську Академію муніципального управління, передавши евакуйованому університету все її майно, включаючи 19 нежилих будівель загальною площею близько 25 тис. квадратних метрів, зокрема:

- навчальний корпус на вулиці Івана Кудрі, 33 (площа земельної ділянки – 12374,08 кв. м );

- навчальний корпус на вул. Кирилівській, 164 (4183,86 кв. м);

- навчальний корпус на вул. Електриків, 26/8 (1958,5 кв. м);

- навчальний корпус на вул. Празькій, 5 (оренда корпусу – 1 грн.);

- гуртожиток на вул. Попова, 9а (3500 кв. м);

- гуртожиток на вул. Галицькій, 6 (6726 кв. м).

Розпорядження № 694-р про приєднання Академії муніципального управління було підписано прем’єр-міністром Гройсманом 27 вересня 2016 року. На виконання цього розпорядження Міносвіти видає 19 жовтня наказ №1254, яким Таврійський національний університет оголошується правонаступником усього майна Академії, а також створюється організаційна комісія, яка має здійснити прийом-передачу майна і у триденний строк повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію юросіб, про прийняте рішення щодо приєднання Академії до ТНУ та перереєструвати майно Академії на ТНУ.

І отут, якщо уважно вивчити документи, починаються цікаві речі. Майно Академії муніципального управління належало громаді міста Києва. Майно вишу, який має статус національного, повинно належати державі. Тож при передачі до ТНУ нерухомість Академії мала змінити не лише господаря, але й свій статус. Однак для відчуження муніципального майна у Києві потрібно, перш за все, щоб це рішення схвалила Київрада – про що у наказі міністерства освіти чомусь не згадується ані словом.

Що ще цікавіше – сайт Київради жодних документів щодо передачі нерухомості Академії муніципального управління теж не знає. Що наводить на підозру, що або Київрада не розглядала це питання взагалі (і таким чином КМДА передало університету майно з порушенням законної процедури), або це рішення було таким, що столична мерія, і без того відома своїми сумнівними оборудками з київською нерухомістю, вирішила зайвий раз не світити його перед громадськістю.

А тепер найбільш цікаве. Щоб розібратися, кому зараз юридично належить нерухомість, яка мала перейти з власності Академії муніципального управління до ТНУ, ми запросили витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта.

Слідкуємо за руками: згідно з даними реєстрів, на даний момент Академії муніципального управління не належить нічого. Поки що все правильно – Академія припинила своє існування, тож майна в неї нема і не може бути.

Тепер перевіряємо власність Таврійського національного університету. Дивна річ: з усіх дев’ятнадцяти об’єктів у Києві, які мали б бути передані університету Академією, юридично ТНУ належить лише один – навчальний корпус на Івана Кудрі, 33!

Куди ділися ще вісімнадцять об’єктів – таємниця, повита мороком. Про корпус на Рибальскому острові (вул. Електриків, 26/8, 1958,5 кв. м), державні реєстри взагалі не знають нічого. Юридично він просто не існує:

Корпус ТНУ на Кирилівській, 164 (4183,86 кв. м) реєстрам також невідомий. Державні органи знають лише адресу Кирилівська, 164-б, за якою розташована міська вбиральня (85 кв. м).

Отже, від Академії муніципального управління майно пішло, але до Таврійського національного університету воно офіційно так і не дійшло (за винятком одного-єдиного корпусу на Кудрі, 33). З чого можна зробити висновок: комісія на чолі з Володимиром Казаріним всупереч наказу Міносвіти не провела перереєстрацію нерухомості Академії.

Таким чином, виходить, що на «балансі» багатостраждального ТНУ на даний момент висять не лише фейкові студенти та фейковий ректор (за КЗОТом, виконуючий обов’язки може виконувати ці обов’язки не більше два місяців, однак з мовчазної згоди міністерства Казарін перебуває на посаді в.о. ректора вже три роки), а ще й майно з невизначеним статусом, яке юридично належить невідомо кому, плюс корпус на Івана Кудрі, виведений з власності київської громади рішенням, яке ніде не оприлюднювалося.

Ця юридична невизначеність, тим не менш, не завадила в.о. ректора Казаріну та його помічникам і заступникам Наталії Іщенко та Ігорю Курисько «прописати» в отриманій нерухомості цілу низку сторонніх організацій, включаючи «Федерацію шахів Автономної Республіки Крим», «Федерацію гандболу Автономної Республіки Крим» (серед співзасновників обох «Федерацій» числяться Казарін та помічник ректора Курисько), та ГО «Проектний центр імені В.І.Вернадського» (засновники/бенефіціари – ті ж самі плюс проректор ТНУ Наталія Іщенко, директор центру підвищення кваліфікації Маргарита Блощинська, а також земляк Казаріна, севастопольський бізнесмен Юрій Мітрохін).

Крім того, в університетському корпусі на Празькій, без відома справжнього власника будівлі – Фонду державного майна, зненацька виявилося зареєстроване таке собі ТОВ ««Науковий парк «Університетський арсенал», директором якого значиться Володимир Казарін, а власниками – Таврійський національний університет імені В.Вернадського (96,83 %) та ТОВ «Арпатекс» (3.17%), бенефіціаром якого є вже згадуваний севастополець Юрій Мітрохін.

Отже, схема класична і неодноразово «обкатана» багатьма розбазарювателями державного майна: спочатку на державній нерухомості починають квартирувати незрозумілі ГО і ТОВ, а потім, легким розчерком пера, квартиранти раптово перетворюються на власників. Однак міністерство освіти ця ситуація чи то не тривожить, чи то нове керівництво ще досі не в курсі, що насправді коїться під добропристойною вивіскою евакуйованого університету.

Хоча викладачі ТНУ вже зробили спробу довести до відома нового міністра освіти реальний стан речей. На жаль, на скаргу міністерство відповіло стандартною відпискою за підписом заступника міністра Єгора Стадного. Стислий зміст відписки – Міносвіти не буде проводити вибори нового ректора, оскільки чинний в.о. ректора Казарін В.П. зараз займається реорганізацією та приєднанням до ТНУ Донецької музичної академії імені С. Прокоф’єва.

До слова сказати, цим приєднанням Казарін займається вже майже рік, хоча насправді приєднувати там нема чого: майно Донецької музакадемії залишилося на окупованій території.

Її студенти та викладачі, як повідомив в.о. ректора вишу Володимир Качмарчик ще три роки тому, були переведені до інших консерваторій – Харківської, Одеської, Львівської та Київської. Отже, від Донецької музичної академії залишилася лише юридична особа. Перереєструвати юрособу – це справа максимум тижня, у крайньому разі – двох. Але оскільки організація приєднання робить з її виконавця фактично недоторкану особу (принаймні, в очах Міносвіти), то не дивно, що Володимир Казарін нікуди не квапиться.

До речі, підписав цю «охоронну грамоту» - тобто наказ про приєднання Донецької музакадемії до ТНУ – ніхто інший як скандально відомий екс-заступник Гриневич Володимир Ковтунець – батько мажора, затриманого за спробу пограбування  кур’єра інтернет-магазину. Прізвище цього персонажа ми також бачимо у наказі Міносвіти про приєднання першої академії – Академії муніципального управління: тоді на Ковтунця був покладений контроль над діями керівництва ТНУ. Результати цього «контролю» читач вже бачив – і вони дуже красномовні.

Але окрім Ковтунця в міністерстві є і інші люди, які за службовим обов’язком мали б звернути увагу на нестиковки у документах ТНУ, - перш за все, чинний директор департаменту вищої освіти Олег Шаров та чинний директор департаменту ліцензування Андрій Шевцов. Обидва вони – люди голови НАЗЯВО, колишнього міністра освіти Сергія Квіта, який свого часу і призначив Володимира Казаріна незмінним в.о. ректора Таврійського національного. До речі, саме Шевцов мав проводити перевірку ТНУ перед виділенням університету державного замовлення – тобто, перевірити навчальні програми, реальну кількість викладачів, реальну кількість студентів, а також – увага! – приміщення та нерухомість на балансі університету та форму власності цього майна. Однак чомусь при перевірці Шевцова не збентежили ані «мертві души», ані майно, що належить невідомо кому.

Власне, і без цих прізвищ можна було зрозуміло, що такі оборудки, які облагоджувалися у Таврійському національному, Казарін навряд чи зміг провернути сам-один. Таким чином, фактично ми маємо справжнє організоване злочинне групування у наступному складі:

1) центральна група у керівництві ТНУ (в.о. ректора Володимир Казарін, проректор Наталія Іщенко, перший проректор Юлія Скакун, яку ЗМІ називають головним координатором корупційних схем Казаріна, її чоловік Олександр Іляшко, директор науково-навчального гуманітарного інституту ТНУ, головний бухгалтер Людмила Чуб, начальник відділу кадрів Світлана Рибченко, помічник ректора Ігор Курисько та інші заступники та помічники, чиї прізвища фігурують серед засновників організацій, прописаних у приміщеннях університету);

2) «дах» Казаріна у Міносвіти (люди колишнього міністра Квіта, які залишилися у департаментах, переживши дві зміни вищого керівництва);

3) і, ймовірніше за все, «дах» у КМДА (яка навряд чи віддала просто так, з доброго дива, муніципальну власність людині «з вулиці»).

Зважаючи на це, ми вирішили почати широкомасштабне розслідування цієї ситуації. За кожним папірцем, за кожним рішенням стоїть конкретне прізвище чиновника, який це рішення узгоджував, і ці прізвища мають бути оприлюднені. Щоб розмотати цей клубок повністю, ми плануємо серію журналістських та депутатських запитів та запитів від громадських та політичних організацій до Міносвіти, Київської міської державної адміністрації та всіх державних органів, які можуть бути потенційно причетними до стану речей, що зараз має місце у ТНУ.

Якщо новий міністр освіти Ганна Новосад досі не обізнана зі справжнім масштабом проблеми – ми допоможемо їй це зробити, зокрема, за участі комітету Верховної Ради з питань освіти. Бо коли така шляхетна справа, як відродження українського університету, що постраждав від окупантів, перетворюється на чергову ширму для шахрайства та корупційних схем – це ганьба не лише для міністерства освіти, а й для всієї держави.