Наукова експертиза викрила системну корупцію у Мінкульті
ЗМІ вже неодноразово писали про скандал, що вибухнув навколо призначення гендиректора національного заповідника «Києво-Печерська Лавра». Міністерство культури вже кілька разів зривало проведення конкурсу на цю посаду, і продовжує зривати й далі.
Власне, «фішка» у тому, що повноважний керівник Лаври міністерським чиновникам не потрібен. На такі ласі місця куди зручніше ставити маріонетку – тимчасово виконуючого обов’язки, який , власне, ні за що не відповідає. Нагадаємо, Лавра – шматок дуже смачний: у її фондах зберігається понад 71 тисячу музейних одиниць, і це вже не кажучи про заповідну територію на печерських пагорбах, на яку так люблять зазіхати незаконні забудовники.
Свою маріонетку, як вже повідомлялося, Мінкульт у Лавру впхнув. 5 вересня наказом державного секретаря міністерства Ростислава КарандєєваТВО гендиректора заповідника був призначений Олександр Рудник. На інвентаризацію, яка має проводитися кожного разу при зміні керівництва, міністерські чиновники начхали – щовиглядає вельми симптоматично.
Більш того, призначивши Рудника, Міністерство так і не скасувало у законному порядку повноваження попереднього ТВО, призначений колишнім гендиректором Любомиром Михайлиною. Таким чином, у Лаврі опинилося відразу два тимчасових керівника.
Цьому двовладдю мав би покласти край чесний та відкритий конкурс, за яким можна було б обрати нового гендиректора. Із превеликим скрипом була обрана конкурсна комісія у складі 9 осіб, 3 з яких пройшли за квотою Міністерства культури. Однак робота комісії постійно зриваються через неявку «міністерських» членів. Так, на засідання 30 серпня та 1 вересня на засідання 30 серпня та 1 вересня не з’явилися усі три делегати від Мінкульту: Роман Усенко, Володимир Купрій та Юрій Соболь. Крім того, була відсутня і одна з представників громадських організацій – Інеш Кдирова.
Зважаючи на те, що таким чином з дев’яти членів комісії булі присутні лише п’ятеро, Міністерство оголосило засідання неправомочними. Посилається воно при цьому на своє ж власне положення, що «засідання вважається правомочним у разі особистої участі в засіданні не менше 2/3 від затвердженого складу».
Однак в українському законодавстві поняття «правомочного засідання» у цій сфері не існує взагалі. Науково-правовою експертизою, проведеною за заявою голови комісії О. Федоренка, було визначено, що норми Мінкульту, за якою засідання у складі 5 членів нібито не є правомочними, протирічать нормам Закону. Фактично, Мінкультзмухлював: у Законі «Про культуру» (ст. 21-3) дійсно є норма щодо «двох третин», але вона стосується не роботи комісії, а її первісного формування: тобто, максимальне число членів комісії дорівнює 9, однак комісія вважається повноважною у разі затвердження у її складі не менше 6 осіб. А приймати рішення комісія повинна більшістю голосів від затвердженого складу – тобто, у випадку з Лаврою, достатньо присутності 5 членів з 9.
Крім того, експертиза виявила, що аналогічні порушення Мінкульт допустив не лише у Лаврі, а й ще у трьох національних заповідниках:
– Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»;
– Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань»;
– Національний заповідник «Глухів».
Отже, у чотирьох найбільших історичних заповідниках України відбувається та ж сама історія.Конкурси на посади керівників блокуються через неявку 2/3 конкурсної комісії – для цього достатньо умовити лише одного «неміністерського» члена комісії не прийти на засідання, а вже три «міністерських» не прийдуть туди і поготів. В результаті засідання оголошується неправомочним – з посиланням на вищезгадане положення Мінкульту, яке суперечить Закону України, а тим часом на керівних посадах продовжують спокійнесенько сидіти ТВО без досвіду і кваліфікації, призначені зверху поза конкурсом.
Як бачимо, таким чином Міністерство культури розробило зручну для себе схему, яка дозволяє контролювати культурну спадщинуУкраїни, не допускаючи туди чужих і одночасно уникаючи відповідальності за все, що коять там тимчасові ставленики, призначені держсекретарем міністерства Карандєєвим. Цікаво, що згідно з постановою Кабміну від 03.09.2014 №495 серед обов’язків держсекретаря призначення ТВО не передбачено взагалі.
Утім, на Кабінет міністрів у Мінкульті традиційно кладуть з прибором. Ще 5 жовтня 2016 року уряд видав розпорядження № 803-р із красномовною назвою «Деякі питання запобігання корупції в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади». Зокрема, цим розпорядженням Міністерству культуринаказувалося привести свої внутрішні документи у відповідність до Закону України «Про культуру». Однак Мінкульт і вухом не ворухнув – вищезгадане внутрішнє положення щодо горезвісних «двох третин» як діяло, так і діє.
Справа дійшла до того, що у минулу п’ятницю під час Години запитань до уряду у парламенті Володимир Гройсманокремо наголосив, що дав особисте доручення профільному віце-прем’єру розібратися із ситуацією із саботуванням Мінкультомконкурсу у Києво-Печерській Лаврі. Результатів, однак, і досі нема. Міністерські корупціонери не бажають розлучатися з можливістю безкарно дерибанити культурну спадщину України.
