Кадрова політика нового міністра оборони викликає тривогу

Кадрові рішення нового Міністра оборони Андрія Тарана викликають здивування у прихильників євроатлантичної інтеграції. Наприклад, одним з перших був відправлений у запас і звільнений з посади помічник міністра з питань ВМСУ капітан першого рангу Андрій Риженко, відомий своєю принциповою позицією щодо впровадження стандартів НАТО. Були також блискавично звільнені радники міністра з антикорупційної політики та з питань реформи оборонних закупівель. Про це в статті "Міністерство оборони: "професіонали" проти "реформаторів" пише Данило Пилипчук.

Як пише автор, одним з перших рішень Андрія Тарана було, по суті, блокувати роботу ПОР. За його розпорядженням співробітникам Офісу з 16 березня наказано звільнити приміщення в центральній будівлі Міноборони і переміститися в інше військове містечко. Наступним кроком стало скорочення відділу громадських експертів Центру забезпечення службової діяльності Міноборони та ДШ ЗСУ, більшість працівників якого становили члени Проектного офісу реформ.

Зате 11 березня, шляхом вітіюватого бюрократичного трюку, був повернутий на посаду державного секретаря Олександр Дублян, звільнений в кінці 2019 року. Повернув колишній вплив і беззмінний глава департаменту кадрової політики Олег Яцино, який не виявляє прихильність у питаннях кар'єрного росту молодих працівників із західною освітою.

Знову облаштовує свій кабінет в центральному будинку МОУ на посаді заступника міністра з питань європейської інтеграції Анатолій Петренко, який при Загороднюку вимушено займався військово-технічними питаннями. Він, як і новий міністр, також відомий підвищеною увагою до формальностей. Під керівництвом Петренка, ще в часи міністра Степана Полторака, засідання Комітету реформ були перетворені в театральні постановки, де ретельно узгоджувалися доповіді і навіть уточнюючі репліки керівників робочих груп.

"Існують побоювання, що ера "професіоналів" нівелює той скромний прогрес, якого досягла Україна у реформуванні сил оборони. Це, навмисне чи ні, зіграє на руку нашому головному стратегічному опоненту — Російській Федерації. Маленька "радянська армія" в Україні не здатна потривожити спокій воєначальників "великої радянської армії" в Росії", - йдеться в статті.