Politico: cвітовий порядок мертвий, після коронавірусу доведеться будувати новий
Міжнародний порядок рідко змінюється так, щоб це було помітно. Рим не був збудований за день. Так само період Pax Romana теж був не перехідною фазою і тривав багато століть. Порядок, який постав після Віденського конгресу в 1815 році, діяв аж до початку Першої світової війни в 1914 році.
Але бувають і рідкісні моменти, коли впевненість у світовому порядку розвалюється, а людство занурюється у вакуум. Саме в такі моменти й народжується новий порядок. З'являються нові норми, угоди, інститути, які визначають, як країни будуть взаємодіяти між собою і з усім світом. Ставши найбільшим глобальним потрясінням з часів Другої світової війни, пандемія коронавірусу - саме такий момент. Про це на сторінках Politico пише колишній член відділу політичного планування в Держдепартаменті Едвард Фішмен.
"Світ, сформований після 1945 року, перестав функціонувати. За умов здорового порядку, ми могли б розраховувати щонайменше на щирі спроби міжнародної співпраці для боротьби з коронавірусом, якому начхати на кордони. Але ООН зник, ВООЗ стала політичним футбольним полем, а кордони були закриті не лише між країнами, а й в межах Євросоюзу. Звички співпраці, процес набуття яких зайняв десятиліття, тепер випаровуються", - пише автор.
Подобається це чи ні, новий порядок обов'язково з'явиться після закінчення пандемії. Лідери США повинні зробити все у своїх силах, щоб подбати, що світ після коронавірусу буде мати все для того, щоб розібратися з викликами наступної ери. Фішмен пригадує, що п'ять років тому представляв Держдепартамент у міжвідомчому проекті з оцінки майбутнього міжнародного порядку. Учасники оцінювали минулі перетворення й обговорювали реформи.
"Ми визнали, що порядок крихкий і вимагає ремонту. Але ми також оцінили й силу інерції. Потрібні екстремальні моменти, щоб лідери змирилися з тим, що старий світовий порядок зламаний, і продемонстрували готовність працювати над новим", - йдеться в статті.
І ось такий "екстремальний момент" настав. І лідери США мають можливість, яка зазвичай з'являється раз чи двічі на століття. Вони можуть збудувати порядок, який насправді буде працювати, який зможе боротися зі зміною клімату, кіберзагрозами й викликами для громадського здоров'я і який дозволить більш рівномірно розподілити плоди глобалізації й технологічного прогресу.
Фішман нагадує про уроки двох попередніх спроб США збудувати міжнародний порядок. Перша з них відбулася в 1919 році після Першої світової війни, а друга - в 1945-му після Другої світової війни. Світовий порядок після 1919-го відзначився Великою депресією й підйомом тоталітарних режимів, що призвело до ще більш нищівних наслідків, ніж принесла війна. Але порядок після 1945 року більше семи десятиліть забезпечував мир і процвітання. За цей період кількість насильницьких смертей радикально скоротилася, а світовий ВВП збільшився щонайменше у 8 разів.
Як США можуть уникнути помилок після 1919-го і повторити успіхи, якими увінчався період після Другої світової війни? Три головні фактори будуть визначальними.
По-перше, лідери США повинні почати планування нового світового порядку просто зараз, в розпал кризи. Коли президент Вудро Вілсон прибув на Паризьку мирну конференцію в січні 1919 року, через два місяці після закінчення Першої світової, жоден з ключових принципів післявоєнного порядку не був погоджений. В результаті міркування союзників були отруєні суперечливими порядками денними. Це призвело до появи пакту, не здатного вирішити проблеми майбутнього світу.
Але президент Франклін Рузвельт почав роботу над порядком після Другої світової війни ще до того, як США навіть вступили у конфлікт. Америка і Велика Британія випустили Атлантичну хартію, яка описала цілі післявоєнного порядку, в серпні 1941 року, тобто за чотири місяці до подій в Перл-Харбор. Бреттон-Вудська конференція, яка визначила економічну систему для світу після Другої світової, пройшла в липні 1944 року. Коли війна закінчилася в 1945-му, основи нового світового порядку вже були готові. Це дозволило союзникам зосередитися на критичних деталях його втілення.
"Коронавірус заблокує наші життя на довше, ніж нам би хотілося, але не на завжди. І коли криза мине, контури нового світового порядку сформуються дуже швидко. Щоб подбати про те, щоб це коротке вікно можливостей принесло користь і не минуло в сварках, США і світовим лідерам потрібно почати співпрацювати зараз, щоб сформулювати принципи", - зауважує автор.
Він визнає, що було б нерозумно розраховувати, що президент Дональд Трамп, який став однією з причин провалу поточного міжнародного порядку, почне таку роботу. Тож доведеться зачекати появи у Вашингтоні президента, здатного мислити міжнародними категоріями, щоб сформувати нові інститути і порядок. Але президентство Трампа не означає, що не можна досягти цінного прогресу вже зараз. Лідери від обох американських партій повинні почати розробляти й вести дебати про цілі світу після коронавірусу.
По-друге, лідери США, озираючись на минуле, повинні оминути пастку обміну звинуваченнями. Автори світового порядку після Першої світової війни на чолі з президентом Франції Жоржем Клемансо були зациклені на звинуваченнях, змушуючи Німеччину прийняти "провину за війну", зробити територіальні поступки і заплатити репарації. Це посіяло образу, яка допомогла нацистам прийти до влади. Натомість архітектори світу після 1945 року зосередилися на майбутньому, взяли на себе зобов'язання перебудувати Німеччину й зробити її успішною демократією. Хоча Берлін був більше винен у початку Другої світової війни, ніж у випадку попереднього глобального конфлікту. Сучасна Німеччина, яка лишається зразком ліберальності й союзником США, - це доказ мудрості такої політики.
Аналогічним чином, попри спокусу перекласти на когось вину за початок пандемії коронавірусу, яка вже вбила більше американців, ніж В'єтнамська війна, лідери США повинні щедро інвестувати у глобальне відновлення після лиха. Хоч Пекін без сумніву винен у замовчуванні ранніх повідомлень про коронавірус. Але Америці і іншим країнам краще допомогти Китаю зміцнити систему охорони здоров'я, а не карати чи принижувати його.
По-третє, новий світовий порядок повинен спиратися на міцний внутрішній консенсус в США. Вілсон не включив жодного республіканця у американську делегацію на Паризькій мирній конференції, відштовхуючи не лише ізоляціоністів, а й поміркованих інтернаціоналістів, з якими він міг би знайти спільну мову. В результаті Сенат відкинув Версальський договір. І США не приєдналися до Ліги націй. Франклін Рузвельт і Гаррі Трумен усвідомили помилки Вілсона, зосередившись ще на ранніх етапах будувати підтримку для порядку після 1945 року. Коли Хартія ООН потрапила на розгляд Сенату, вона отримала широку підтримку.
Американський вплив у світі після коронавірусу буде залежати від того, чи її участь у глобальних справах буде підкріплена внутрішнім консенсусом. Це здається неможливим у "гіперпартійні" часи. Але майже 70% американців: як демократів, так і республіканців, - підтримують активну роль США у світі, яку вони виконували останні півстоліття. Дві третини американців переконані, що уряд їхньої країни повинен робити більше для боротьби зі зміною клімату. І майже 80% вважають кібератаки великою загрозою. Тепер, коли коронавірус позбавив суспільство відчуття невразливості, можна очікувати, що ще більше людей будуть серйозно ставитися до глобальних ризиків. Лідери США повинні скористатися цією підтримкою і зробити процес побудови нового порядку проектом обох партій.
На що може бути схожа нова глобальна система, яка б змогла побороти виклики 21 століття? В основі будь-якого міжнародного порядку лежить баланс між широтою і амбіціями: з розширенням членства цілі повинні ставати вужчими. Тому можна уявити дворівневу систему. На глобальному рівні новий порядок повинен зосередитися на виключно проблемах, які вимагають колективних дій: зміні клімату, кібербезпеці і пандеміях, які можуть похитнути наш світ у новій ері, так само, як ядерна зброя в часи Холодної війни. Режим ядерного нерозповсюдження був успішним тому, що він встановлював чіткі правила і мав реальну силу. Проводився моніторинг, перевірки й контроль експорту. А порушників карали санкціями. COVID-19 змусив усіх усвідомити свою вразливість перед викликами для охорони здоров'я. Потрібно трансформувати цю травму в норми й інститути, які будуть такими ж потужними, які ті, що стежили за виконанням ядерного нерозповсюдження.
Водночас, потрібно оновити порядок серед демократичних країн, які, будучи меншою групою, можуть бути більш амбітними. США і їхні союзники в Європі і Азії повинні об'єднатися в раду демократій, розширюючи колективну оборону за межі військового виміру для боротьби проти нових загроз, таких як втручання у вибори, дезінформація й фінансовий примус.
