Штучний інтелект на полі бою російсько-української війни

Воєнні конфлікти та війнам двох перших декад ХХІ ст. мають свої особливості. Обумовлені вони поступовим скороченням кількості особового складу і тим, що на озброєння армій провідних країн світу взято сучасні системи розвідки, передачі даних, управління та ураження, як матеріальна основа збройної боротьби. І головним знаряддям в них поступово стають бойові системи зі «штучним інтелектом».

Виникненню їх посприяла Четверта промислова революція – 4IR (4-th industrial revolution). Вона сформувала потрібний ландшафт для все глибшої автоматизації всіх процесів і етапів виробництва. Фахівцями провідних країн світу вважається, що четверту промислову революцію треба сприймати як дещо набагато  більше, ніж просто технологічний стрибок.

Відмінними рисами технологій 4IR є нові способи: переконфігурації та інтеграції обладнання; програмного забезпечення й зв’язку для досягнення ще амбітніших цілей; збирання та аналізу величезних обсягів даних; безперешкодної взаємодії між інтелектуальними машинами та розмивання фізичного і віртуального вимірів виробництва.

Відтепер датчики можуть виявляти певні дії чи визначати тривалість процесу або параметри навколишнього середовища, такі, як, скажімо, температура. Це дозволяє здійснювати незалежну самокорекцію відповідно до інформації, отриманої від  «великих даних» і «штучного інтелекту». Такі дані також можуть бути передані через систему в режимі реального часу - для ктого, щоб можна було скоригувати та оптимізувати наступні етапи виробничого процесу, мінімізувати час простою та вивільнити ресурси. Загалом 4IR характеризується тим, що «розмиває» межі між біологічними, фізичними та цифровими світами.

А отже 4IR дала старт якісно новому рівню гонки озброєнь - створенню різних за своїм призначенням роботизованих бойових платформ, здатних в перспективі повністю виключити присутність людини безпосередньо на полі бою. Технічною мовою ці бойові платформи вже отримали назву «роботів-убивць” і класифіковані як «смертоносна автономна зброя» (далі – САЗ).

Смертоносна автономна зброя як “ідеальний солдат”

САЗ має незаперечну та притаманну саме їй низку переваг: вона на відміну від військовослужбовців не має потреби в фінансовому та продовольчому забезпеченні; не хворіє як людина; не страждає від посттравматичного синдрому; здатна цілодобово брати участь у бойових діях у будь-яких погодних умовах і в будь-яку пору року. Вона матиме надлюдські рефлекси, швидкість і точність; її не треба буде евакуювати з території противника, як це відбувається, наприклад, з екіпажами збитих літаків (вертольотів); бездоганно виконує будь-який наказ (бо щодо виконання наказів людина вважається слабкою ланкою у війні); не чинитиме звірства та порушуватиме міжнародне гуманітарне право (що роблять люди під час війни, скоюючи воєнні злочини). А тому САЗ можна розглядати як ідеальних солдат, моряків, пілотів тощо.      

САЗ дозволяє створити нові можливості для подальшого дистанціювання людини від реального полю бою. «Війну 4IR» можна описати як ситуацію, коли в ході бойових дій для знищення противника та його інфраструктури будуть масово задіяні САЗ  без фізичного залучення людини на полі бою. Це, на нашу думку, призведе до кардинальних змін у веденні збройної боротьби в цілому, трансформує природу самої війни, а також змінить ставлення людини до неї, як до соціального явища.

Для кожного театру воєнних дій (на землі, у повітрі, у космосі, на воді чи під водою) на теперішній час створюються й випробуються найрізноманітніші САЗ. На озброєнні низки провідних країн (і не тільки провідних) вже стоять системи з елементами «штучного інтелекту», починаючи з безпілотних літальних апаратів (далі – БпЛА) та роботів-вартових і закінчуючи засобами для знешкодження вибухових пристроїв. Триває й розвиток штучних нейронних мереж, що дозволяє «штучному інтелекту» цілеспрямовано самонавчатися.

Прикладом  САЗ  можна  вважати  перспективну  роботизовану бойову платформу Mission Master з ракетною зброєю, яку замовили збройні сили Великої Британії в межах нової концепції озброєння. Далі - розробка південнокорейських фахівців: робот-вартовий (Intelligent Surveillance and Guard Robot) SGR-1 для спостереження та охорони, здатний автоматично виявляти і знищувати порушників державного кордону з Північною Кореєю. У ньому об’єднані два апарати з функціями спостереження, стеження та стрільби, а також розпізнавання голосу. Є такі системи й у росіян - є багатоцільовий роботизований бойовий автомобіль «Уран-9», призначений для ведення дистанційної розвідки та вогневої підтримки завдань, що вирішуються у міських умовах.

Ще одним прикладом може служити американський зенітно-артилерійський корабельний комплекс Mark 15 Phalanx, який забезпечує автономний пошук і виявлення цілей у визначеному секторі стрільби, оцінку ступеня їх загрози, вибір найбільш небезпечної для корабля цілі, захоплення, супровід і визначення параметрів її руху, відкриття вогню, автоматичне коригування стрільби в замкнутому контурі, припинення вогню і захоплення нової цілі.

Важливим напрямком у цьому плані є розвиток безпілотної авіації.  Ще у 2020 році засновник компанії SpaceX І. Маск (під час березневої конференції  2020 року з питань авіаційного озброєння США) впевнено заявив, що у війнах майбутнього винищувачі не будуть мати жодного шансу в протистоянні бойовим дронам, а також звернув увагу на те, що сучасний літак F-35 програє безпілотному винищувачу, оснащеному системою «штучного інтелекту».

Чи загрожують бойові роботи людським цінностям?

Водночас складається небезпечна ситуація, коли САЗ можуть бути досить швидко та цілеспрямовано перетворені на нову зброю масового ураження. Нині кожна держава має свою армію: хтось для захисту своєї території та суверенітету, а деякі – для агресії та завоювання інших держав.

Що маємо зараз? Аби особовий склад збройних сил був здатний виконувати поставлені завдання на високому професійному рівні, з ним треба постійно проводити бойову підготовку, спеціальні навчання, ідеологічно озброювати. Вони потребують всіх видів матеріально-технічного, продовольчого, фінансового та медичного забезпечення. В умовах же масового поширення САЗ навіть одному програмісту будуть підвладні сотні й тисячі засобів ураження противника.

На відміну від існуючого підходу до формування армій, для підготовки армії роботів-убивць достатньо навчити одного робота зі «штучним інтелектом», а потім завантажити отримане програмне забезпечення у всі інші аналогічні роботи. При цьому не витрачається значний час та інші ресурси для їх професійної підготовки та ідеологічного виховання, як цього потребують військовослужбовці. Одразу після завантаження програмного забезпечення робот-убивця буде готовий до його практичного застосування.               

На стратегічному рівні поява САЗ може призвести навіть до створення загроз геополітичній стабільності у всьому світі. Так, наприклад, від рою невеликих за розміром автономних ударних безпілотників в нинішніх умовах дуже складно буде захиститися, а точніше - практично неможливо. Загроза, яку вони являють собою, може спровокувати одну з держав, що мають недружні стосунки, до раптового нападу. Висока ймовірність такого нападу, як і розуміння неможливості його відбиття, посилюють небезпеку застосування потужної за своєю силою зброї (враховуючи навіть ядерну) з боку іншої сторони.

Цей гіпотетичний приклад дозволяє зрозуміти, що поява САЗ може з великою ймовірністю призвести до порушення існуючого балансу воєнних потенціалів у світових масштабах.

САЗ є яскравим приклад того, як технологічні зміни здатні загрожувати фундаментальним людським цінностям, на яких тримається світове суспільство. І, аби не повторилися жахливі наслідки застосування хімічної зброї в Першій світовій війні, а також ядерного бомбардування Хіросіми та Нагасакі у Другій світовій війні, на порядку денному стоїть завдання попереджувальної заборони на використання САЗ. 

Асиметрична відповідь України

Як діяти в умовах можливого використання САЗ з боку агресора проти України? Відповідь має бути асиметричною. Питання створення в Україні сучасного асиметричного арсеналу для стримування можливої агресії з боку Російської Федерації (яка має на своєму оснащені сучасні та новітні зразки озброєння та військової техніки, а також САЗ) не є новим.

Повторимося, на теперішній час в умовах бойових дій розмова може йти лише про асиметричні дії в ході війни. В умовах нинішньої війни Україна зіштовхнулася з досить сучасною армією російського агресора. При цьому, на жаль, досвід воєнних конфліктів сучасності не став підставою для завчасної підготовки України до ймовірної агресії з боку Російської Федерації.

Разом з тим, асиметричні дії українських військ мають місце, у тому числі завдяки своєчасній воєнній допомозі з боку США і низки країн Європи.

До таких дій слід віднести дистанційну боротьбу з наземними засобами ППО, РЕБ і РЕП, бронетехнікою, автотехнікою, завдання ударів по місцях скупчення військ, об’єктах тилу та іншій інфраструктурі противника з використанням протитанкового ракетного комплексу FGM-148 Javelin. Боротися з бойовими і транспортними гелікоптерами дозволяє комплексне та одночасне використання декількох ПЗРК з різних ракурсів і ствольної зенітної артилерії. Важливими є використання особливостей місцевості для дій, аналогічних партизанським, та оперативного маскування; мінування шляхів відходу військ для зупинення темпу наступу противника; диверсійні дії в тилу противника, що веде наступ, та влаштування засідок для знищення живої сили, озброєння та військової техніки, засобів матеріально-технічного забезпечення, автоколон з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, продовольством і запчастинами. Додамо до цього інформаційне маскування результатів ракетно-авіаційних ударів противника по військовій інфраструктурі та українських військах (не завжди вдається в умовах міста за наявності доступу значної кількості українців до соціальних мереж); здійснення кібератак і проведення активних інформаційно-психологічних операцій на інформаційному інтернет-полі битв тощо.

Підсумовуючи, слід згадати відомий латинський крилатий вислів, авторство якого приписується римському історику Корнелію Непоту: si vis pacem, para bellum – бажаєш миру, готуйся до війни… До цього вислову перед словом «готуйся» треба додати ще одно слово – “ретельно”, до чого спонукають українські реалії.  

Як збудувати непохитну фортецю на базі нових технологій? 

Треба сказати, що останніми роками Україна намагалася «наздогнати» досягнення четвертої промислової революції – 4IR (4-th industrial revolution), тобто опанувати новітні технології та змусити їх служити справі оборони держави. Автоматизація та роботизація ЗСУ, справді, була проголошена військовим керівництвом як пріоритет для створення оборонного потенціалу нового типу.

У свою чергу, розробники зброї та промисловці стверджували, що для України технологічний «гіперстрибок» не тільки можливий й доцільний — він є єдиним шляхом для захисту себе від більш потужного за чисельністю та кількістю наявної техніки ворога.

Але на практиці трішки не дотягнулися – війна прийшла в Україну 24 лютого 2022 року, коли держава тільки вступила у площину технологій 4IR та націлилася на подолання відстані, що виникла у галузі розробок та створення «смертоносної автономної зброї».

Переконаний, що не буде перебільшення сказати, що саме війна Росії проти України створила в нашій державі нову хвилю високотехнологічних розробок нових озброєнь. До нинішнього військового керівництва вже прийшло розуміння, що саме масове використання новітніх технологій і створення сучасних оборонних систем здатні перетворити Україну на добре озброєну, непохитну фортецю.

Причому нерідко ідеться про відносно дешеві технології, які можуть використовуватися масово в рамках застосування москітних стратегій – наприклад, розвідувально-ударний безпілотник оперативно-тактичного або навіть тактичного рівня у багатьох випадках сучасної війни (понад 60%, за нашими оцінками) здатен виконати завдання сучасного літака, проте коштує у десятки разів дешевше.

Так само і легкий, мобільний ПТРК нового покоління у значній частині випадків здатен виконати функції бронетранспортеру або танку. Головними технологічними перевагами їх є надзвичайно висока точність, автоматизація, швидкість та легкість-мобільність такої зброї.

Ще 20-30 років тому подібними технологіями володіли наддержави та дуже багаті країни, а нині вони доступні навіть окремим компаніям і групам людей. То ж асиметрична війна по-українськи виявилася такою, що перевага у вогневих потужностях ЗС РФ програла новим технологіям спротиву в ЗС України.

Щоправда, слід обмовитися: переважну більшість такої зброї Україна отримала від західних партнерів – передусім, від США та Великобританії (ще певну частину від країн Балтії, Швеції, Польщі та деяких інших). То ж, в першу чергу йдеться про західні озброєння, які виявилися асиметричною зброєю українського спротиву. 

Нагадаймо, що головними рисами технологій 4IR є впровадження сучасного програмного забезпечення, систем автоматизації та зв’язку із опануванням такого ключового завдання як впровадження у системи озброєнь «штучного інтелекту».

Але одразу варто наголосити: уся зброя, про яку йтиметься нижче, є зброєю перехідного періоду – із значним рівнем автоматизації, але ще не зброєю на основі «штучного інтелекту». Але саме цей період та використання такої зброї в реальній війні дозволить говорити про перехід до зброї четвертої промислової революції - 4IR у дуже недалекому майбутньому. Певні її зразки, в тому числі, й української розробки, - вже випробовуються.

Джавеліни, Байрактари та інші жахи росіян

Звіти з російсько-української війни сповнені розповідей про протитанкові ракети Javelin американського виробництва та турецькі безпілотні розвідувально-ударні апарати Bayraktar TB2, які знищують російські танки та інші зразки озброєнь. А ще 16 березня адміністрація Байдена оголосила про оборонну зброю для України додатково на суму 800 мільйонів доларів. Вона включатиме не тільки ПТРК Javelin та ПЗРК Stinger, але й надсучасні безпілотники-кілери Switchblade (тобто баражувальні боєприпаси).

Існує безліч публікацій (і, в тому числі, відео-фіксацій, які серйозно впливають на психіку росіян) застосування ПТРК Javelin чи БпАК Bayraktar TB2У. Головним чином усе зводиться до того, що у ворога не виявилося танків (або САУ, РСЗВ чи самохідних ЗРК, ЗРПК), що здатні витримати зустріч з цією зброєю. Апогея ситуація досягла, коли 20 березня 2022 року під час боїв на Сумщині біля міста Тростянець Збройні Сили України розгромили чергову колону росіян. І виявилося, що у складі цієї колони був дослідний танк Т-80УМ2 «Черный орел», який сучасна зброя спалила дотла. То ж не дивно, що у відповідь на запит України США 16 березня вирішили виділити додатково 2 000 ПТРК Javelin, зважаючи на дієвість цього комплексу.

При цьому можна згадати, що у перші роки війни Україна отримала відносно небагато американських ПТРК. З 2018 року Збройні Сили України в рамках військової допомоги від США отримали 77 пускових установок протитанкового ракетного комплексу FGM-148 Javelin та 540 керованих ракет до нього різних версій. Також США відправили Україні 30 протитанкових керованих ракетних комплексів Javelin у жовтні 2021 року в рамках військової допомоги для стримування російської агресії. У поставку також входило 180 ракет Javelin. Слід зазначити, що отримані Україною ракети FGM-148Е мають потужніший двигун, який зменшує час польоту до цілі, що відчутно впливає на бойову ефективність комплексу на полі бою - ворог взагалі не встигає зреагувати на те, що в нього щось летить. А ще - найновіше програмне забезпечення, що якісніше працює з цілями. Попри погані погодні умови, задимлення пускова установка спроможна успішно наводитись і тримати ціль. Завдяки цьому ефективність ураження цілі оцінюється на рівні 95-97%.

До початку війни, у лютому 2022 року Збройним Силам України вдалося суттєво збільшити і чисельність безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) Bayraktar TB2.

Bayraktar TB2 – це ударний оперативно-тактичний середньовисотний БПЛА з великою тривалістю польоту – понад 12 годин. Ці дрони можуть базуватися за 150 кілометрів від поля бою. Bayraktar TB2 може виконувати розвідувальні дії та вражати цілі високоточними ракетами й бомбами, бо здатний підіймати в повітря вантаж до 55 кг. До речі, ще у жовтні 2021 року під час загострення ситуації у зоні зіткнення на Донбасі українська армія вперше застосувала ударні БпАК Bayraktar TB2 та високоточною ракетою знищила одну гармату з батареї супротивника.

Це виглядало вражаюче. Справді, точність - неймовірна навіть для нинішнього рівню технологій: керовані бомби з лазерним наведенням MAM-C здатні на відстані до 8 км "залетіти" у люк бронетехніки. Це - свідчення українських військових.

Новий пакет допомоги США передбачає й поставки 800 переносних зенітних комплексів Stinger. Це означає, що ПЗРК показав себе на сучасній війні відмінно.

Цікаво, що станом на 29 березня 2022 року ЗСУ знищили майже 130 літаків та гелікоптерів і понад 70 безпілотників. Хоча точно невідомо, скільки - саме за допомогою цих ПЗРК. Але використовувався він активно.

На користь цього висновку свідчить такий факт: українське керівництво у березні 2022 року зробило запит на збільшення кількості зенітно-ракетних Stinger та протитанкових комплексів Javelin- до 500 одиниць щодня. Можливо, це є певною гіперболізацією, однак… Лише 28 березня, українські військові вразили 17 повітряних цілей ворога, повідомило Командування повітряних сил Збройних Сил України: 8 літаків, 3 вертольоти, 4 БПЛА та 2 крилаті ракети російських окупантів. Це свідчення суттєвого збільшення активності ППО.

Нарешті, 28 березня ц.р. українські оператори зенітного ракетного комплексу StarStreak, які проходили навчання у Великій Британії, завершили тренування та готові до відправки на фронт. ЗРК StarStreak - знаходиться на межі градації між переносним зенітним ракетним комплексом та ЗРК ближньої зони. Дальність його дії, орієнтовно, становить 7 км за висотою та 7 км - за дальністю.

Головною особливістю цього комплексу є те, що замість традиційної осколково-фугасної бойової частини використовуються три окремих суб-боєприпаси. Після пуску та розгону ракети до швидкостей понад трьох Махів, відбувається відділення трьох суб-боєприпасів, які наводяться далі за принципом «лазерного стеження» (напівавтоматичне командне наведення за лазерним променем, так званим «осідлим променем», який називають SACLOS beam-riding).

Використання в бойовій частині трьох кінетичних вольфрамових субелементів, кожен з яких має свою осколкову бойову частину, збільшує імовірність успішного ураження цілі. Не менш показово, що застосування трьох стріловидних бойових елементів дає ймовірність попадання в ціль із вірогідністю не менше 0,9 хоча б одним суб-боєприпасом. У комплексі реалізована можливість стрільби й по наземних цілях, при цьому стрілоподібні бойові елементи здатні пробити лобову броню радянської БМП-2.

Основним варіантом зенітного комплексу Starstreak стала легка багатозарядна пускова установка LML на поворотному пристрої, що має прицільний вузол і тепловізійну систему виявлення повітряних цілей. Британські Starstreak більше підходять для ураження цілей, що летять на гранично малій висоті, і вони нечутливі до теплових перешкод. Для підготовки українських операторів ЗРК StarStreak знадобилось менше 20 діб.

Особливий інтерес у новому пакеті допомоги представляють тиакож баражувальні боєприпаси Switchblade, які в Україну ще не постачалися. Це тактичний ударний одноразовий безпілотний авіакомплекс, створений компанією із США AeroVironment. Загалом є два варіанти комплексу: легкий Switchblade 300 та важкий Switchblade 600. Switchblade 300 призначений для ураження легкої бронетехніки та живої сили. Показово, що оператор баражувального боєприпасу Switchblade 600 знаходиться у безпечному місці і не перебуває під загрозою ворожого вогню. Switchblade 600 призначений для ураження важкої бронетехніки та може атакувати цілі на 40 км та перебувати у повітрі до 40 хвилин. А бойова частина дозволяє атакувати цілі зверху - так само, як у ПТУР Javelin.

Система управління дрону зроблена на базі планшета з сенсорним екраном. Вона може керувати польотом вручну або автономно, використовує зашифровані канали передачі даних, обладнана модулем GPS із селективною доступністю та захистом від електронного перехоплення. Є шестизарядний варіант дрону (для встановлення на автомобіль або великий БЛА). Вартість Switchblade 600 менша, ніж у ПТРК Javelin. Поки що Україна отримає лише 100 одиниць Switchblade, але, не виключено, це стимулюватиме вітчизняних розробників. 

Що здивувало американських експертів

Американські експерти були здивовані, як захисники в Україні застосовують комерційні безпілотники-октокоптери вартістю 2000 доларів, модифіковані тепловізорами та протитанковими гранатами, щоб знаходити та атакувати російські танки, які ховаються між будинками у селах у нічний час. Це також прообраз майбутніх САЗ - «смертоносної автономної зброї».

Але розповідь не про креативні рішення захисників України, а про системні розробки. Щоправда, й ці рішення спрацювали не без допомоги - Ілон Маск та його фірма Starlink передали Україні тисячі супутникових терміналів доступу до інтернету, що суттєво допомогло отримати перевагу над ворогом та покращити можливості розвідки об’єктів для знищення.

В цілому глобальна супутникова система Starlink, що розгортається компанією SpaceX винахідника Ілона Маска для забезпечення високошвидкісного широкосмугового супутникового доступу в Інтернет у місцях, де він був ненадійним, дорогим або повністю недоступним, надала

Starlink дає українським силам перевагу у безпілотній боротьбі проти російського агресора, оскільки такі супутники постійно забезпечують українські дрони інтернет-зв'язком під час бойових дій.

Зокрема, завдяки Starlink українські безпілотники цілодобово і повсюдно здатні вести ефективну розвідку, коригувати вогонь артилерії, а також завдавати ударів з повітря.

Йдеться не лише про вже добре всім відомі безпілотники Bayraktar TB2 турецького виробництва, а й про українські безпілотники PD-1 (People`s Drone). Саме ці безпілотники виконують функції очей та вух для українських підрозділів, які здійснюють ураження повітряних цілей.

People`s Drone PD-1, розроблений однією з приватних компаній України, з самого початку створювався для ведення розвідки. Але він був доопрацьований, після чого отримав функцію вертикального зльоту та посадки, а також позбувся катапульти для запуску.

Наразі нова версія PD-1 оснащена новим, потужнішим двигуном, який відтепер може оснащуватись ще й баражувальними боєприпасами - вони встановлюються у спеціальні підвісні контейнери, розташовані по одному на кожному крилі. Маса корисного навантаження апарата, за інформацією розробників, становить 8 кг. Максимальний час польоту 5 годин.

Цікаво, що розробник тільки у 2021 році представив безпілотний авіаційний комплекс PD-2, а наразі він вже вважається флагманом компанії.

Практична висота польоту PD-2  – понад 4000 метрів, цифровий канал зв’язку із роботою до 200 км. Корисне навантаження до 7 кг. На підприємстві запевняють, що в комплекті цього комплексу поставляється гіростабілізована платформа серії USG-400. Вона оснащена оптичною камерою денного бачення, тепловізійною камерою, лазерним далекоміром та блоком обробки операційних даних.

Ще один епізод з уже реалізованим вітчизняним рішенням. Ще до війни Збройні Сили України відпрацювали техніку знищення танків ворога за допомогою ПТРК, встановлених на баггі. Так, прес-служба 93-ої механізованої бригади імені Холодного Яру розповіла, що їх підрозділи стали учасниками командно-штабних навчань "Заметіль-2022" Збройних Сил України. Одна із особливість цих навчань – бійці 93-ої бригади відпрацювали знищення танків противника за допомогою протитанкового ракетного комплексу "Стугна", встановлених на баггі.

Узагалі, новацією "Заметілі-2022" стало відпрацювання ЗСУ формату дій мобільних протитанкових груп, що можуть атакувати із флангу бронетанкові колони противника. І для такого роду дій використовувались не тільки баггі з ПТРК, але й – тактичні групи з комплексами гранатометами NLAW, що пересувались на озброєних кулеметами ДШК вантажівками. Це – прообраз реалізації так званих «москітних стратегій», про які я детально писав у книжці «Як перемогти Росію у війні майбутнього».

Прообраз “москітних роїв”

До нових вітчизняних рішень у створенні смертоносної автономної зброї можна, окрім згаданого безпілотника PD-1/PD-2, назвати розробку ще однієї приватної компанії -  безпілотний гелікоптер RZ-500. У такий спосіб розробник на крок наблизився до застосування вже «рою безпілотників»

Вертоліт RZ-500 пройшов заводські випробування та здійснює польоти. Передбачається, що він діятиме на тактичну глибину до 80 км, при цьому максимальна дальність польоту визначена у 450 км. Нестиме такий гелікоптер дві високоточні ракети з дальністю ураження цілі противника до 7,5 км. Крім того, безпілотну гвинтокрилу машину можна оснастити західними керованими ракетами з лазерною головкою самонаведення, для чого у прицільному комплексі може замінюватися лазерний канал.

Йдеться про те, що RZ-500 може використовувати як керовані ракети вітчизняного виробництва, для пуску яких застосовувується система управління з лазерною стежкою підсвітлення ракети, так і наведення через підсвітку, коли головці самонаведення вказується ціль так званою лазерною плямою. 

Варто звернути увагу, що вертоліт не потребує посадкових смуг, здатен зависати та діяти на надмалих висотах, що робить його малопомітним для засобів виявлення противника. Розробники кажуть, що RZ-500 – ще не повністю бойовий робот. Але функції оператора під час керування зводяться лише до ідентифікації та підтвердження захопленої цілі й управління в особливих випадках. Інше ж здійснюється у програмному режимі з високим ступенем автоматизації цих процесів. Тобто, розробник підійшов до відчутного впровадження елементів штучного інтелекту у зброю.

Ще одне приватне підприємство ОПК України за власні кошти створило дрон-камікадзе «Грім». Він має бойову частину вагою 3,5 кг та здатен вражати цілі вертикально на відстані 30–40 км. Розробник стверджує: за умов плідної взаємодії із замовником випробування можна було б завершити за рік, а ще за 9 місяців налагодити серійне виробництво під партію, обсяги якої визначить замовник. 

Що стосується наземних комплексів, то перші українські роботи були публічно продемонстровані під час параду на честь 30-річчя Незалежності України. А саме - сім бойових роботів, з яких чотири – розробки київського приватного конструкторського бюро, та три - розробки приватної львівської компанії. Вони мали переконати співвітчизників у тому, що українські компанії просуваються у цьому напрямку. Однак, якщо бути відвертими, увага до таких розробок ще недостатня.

Згадаю тут поки що тільки бойовий наземний роботизований комплекс РСВК-М (який також відомий під назвою «Мисливець»), розроблений київським КБ. Уже декілька років його успішно тестують у підрозділах Збройних Сил України, та (що надзвичайно важливо) він виконував бойові завдання у зоні ООС.

Підприємство, яке заснували ветерани АТО, розпочало свою діяльність ще у 2015 році. В 2021 році йдеться вже про четверту модифікацію наземних роботизованих комплексів. При цьому потреби армії вимірюється у тисячах подібних машин різного функціоналу: розвідувальних, саперних, медичних, ударних.

РСВК «Мисливець» має радіус керування платформою - 1500 м, який може бути розширений до 3000-4000 метрів. Його силова система електрична, а не гібридна. Тобто його оснащено літієвою акумуляторною батареєю, яка окрема для системи керування, що дозволяє платформі безпечно долати відстань від 15 до 20 км на сухому ґрунті. Оператор має можливість слідкувати за пересуванням платформи завдяки ходовим камерам, які розташовані спереду та ззаду. Фактично йдеться про створення шестиколісного броньованого апарату, оснащеного великокаліберним кулеметом, відеокамерами, тепловізором і нічним прицілом. Оператор може управляти роботом з укриття за радіоканалом.

Не можна не згадати й про зусилля розробників у сучасній інформаційній боротьбі. Зокрема, МО РФ традиційно повідомляло, що втрати росарміі не є значними та наводило дані, які щонайменше вдесятеро менші від реальних. Однак Україна почала використовувати технологію розпізнавання облич для ідентифікації вбитих і полонених російських солдатів, навіть зв’язуючись з їхніми родинами та публікуючи їхні фотографії у каналах Telegram. Це також елементи впровадження «штучного інтелекту».

Американці дійшли висновку, що в Україні зафіксовано в якості асиметричної сили поширення недорогих комерційних технологій, особливо соціальних мереж та краудсорсингу, що суттєво розширили можливості усіх громадян до спротиву. І ці інструменти змінюють результат війни.

Отже війна на практиці показала, що Україна справді рухається у напрямку створення зброї, що відповідає рівню четвертої промислової революції. Повільно, але наполегливо. І війна цей процес відчутно пришвидшила.

Володимир Горбулін, перший віце-президент Національної академії наук України, голова Наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень, секретар РНБОУ (1994-1999), академік.