Не гунди: керівництво РПЦ даватиме три роки заборони за виток інформації у ЗМІ

Синод РПЦ ухвалив рішення, згідно якого священників, монахів, чи інших священнослужителів даватимуть в заборону в тому випадку, якщо вони розголосять інформацію ЗМІ без благословіння патріарха Кіріла (Гундяєва). Про це йдеться у повідомленні видання «Духовний Фронт України».

«Визначити, що розголошення без благословення патріарха Московського і всієї Русі або єпархіального архієрея кліриком або ченцем, що несе послух у загальноцерковній або єпархіальній структурі, третім особам, включаючи представників засобів масової інформації, канонічних чи церковно-адміністративних відомостей тягне за собою: для клірика: заборона в служінні на термін до 1 року (при повторному скоєнні того ж діяння – до 3 років); для ченця: відлучення від причастя Святих Христових Таїн на термін до 1 року (при повторному скоєнні того ж діяння – до 3 років)», – сказано в постанові Синоду.

Ця дивна постанова вже встигла стати посміховиськом у церковних колах і накликала на себе порівняння із радянською епохою, де потрібно було тримати язика за зубами, адже за зайве слово можна було потрапити за ґрати. Тепер клірикам доведеться вибирати між ризиком опинитися в забороні й розголошенням правди про життя самої «чесної і відкритої організації, що займається спасінням душ».

Богослов Андрєй Кураєв іронічно написав про це так: «Мовчати, панове офіцери!». Він також був здивований, що у РПЦ для виправдання такого рішення послались на 39 апостольське правило.

«А які канони про це говорять?, – пише Андрей Кураєв. – Що це за таємниці в церкві – «організмі любов»? Наведене 39 апостольське правило говорить: «Пресвітери і диякони без волі єпископа нічого нехай не здійснюють». Тлумачення Вальсамона: «Слова: пресвітерів і дияконів без волі єпископа нічого не робити – приймай не в загальному сенсі, але скажи, що вони не мають права здійснювати будь-що належить єпископу без волі його, наприклад, віддавати в оренду нерухоме майно церкви, отримувати з нього доходи, які йшли церкві, накладати епітимії й таке інше. Бо управління єпископськими речами, говорить правило, і душі людей довірені єпископу».

Богослов Кирил Говорун прокоментував це наступними словами: «З точки зору традиційного святоотцівського богослов’я, рамка для канонічних заборон може бути одна – сотеріологічна. Всі такі заборони повинні прийматися виключно за критерієм їх користі для визволення душі людини. Дане ж синодальне рішення, як і ряд інших недавніх рішень, має на увазі іншу сотеріологію – вони приймаються за критерієм визволення для церковно-адміністративного апарату. Іншими словами, порятунок бюрократичного апарату (шляхом приховування чутливої адміністративної інформації) тепер важливіший за порятунок людини, навіть ціною загрози для останньої (а саме такою загрозою є відлучення від причастя).